Рассматриваются философские предпосылки формирования целостной междисциплинарной теории ментальности. Дано определение ментальности как специфического стиля мировосприятия. Изучаются основные детерминанты процесса происхождения и функционирования феномена ментальности: природной (климат, рельеф, географическое положение, богатство флоры и фауны), социальной среды (специфика хозяйственной деятельности, этническое оружие и т.д.), внутренних причин (ритмы этнической жизни, "этнический темперамент", особенности процесса становления и последующего изменения этноментальности через общение, совместную деятельность, образование, воспитание и др.). Большое внимание уделяется духовной сфере общества и социальным реформам.

Монография является социально-философским исследованием, преследующим цель систематического рассмотрения широкого круга проблем, связанных с определением ментального феномена. Рассмотрены исторические этапы становления понятия "ментальность". Предпринята попытка вскрыть природу, сущность, структуру, содержание этнической ментальности, выявить праксиологические аспекты ее изучения.

Висвітлено закономірності функціонування суспільної системи. Розглянуто історію становлення світової соціологічної думки, методи проведення конкретних соціологічних досліджень, засади загальної соціологічної теорії. З урахуванням професійної спрямованості підготовки майбутніх правознавців викладено питання юридичної соціології як складової загальної соціології. Розкрито зміст понять соціології особистості та девіантної поведінки. Описано види соціального контролю, соціологічних досліджень. Запропоновано методику та техніку збору соціологічної інформації, зокрема, методи опитування, спостереження, аналізу документів і експертних оцінок.

Освещены закономерности функционирования общественной системы. Рассмотрены история становления мировой социологической мысли, методы проведения конкретных социологических исследований, основы общей социологической теории. С учетом профессиональной направленности подготовки будущих правоведов изложены вопросы юридической социологии как составной части общей социологии. Раскрыто содержание понятий социологии личности и девиантного поведения. Описаны виды социального контроля, социологических исследований. Предложены методика и техника сбора социологической информации, в частности, методы опроса, наблюдения, анализа документов и экспертных оценок.

Рассмотрены вопросы разработки концептуальных средств цивилизационной парадигмы истории. Освещена проблема типологизации и классификации цивилизаций. Проанализированы структура глобализирующегося мира и интервальная аналитика онтологии существующих цивилизаций в современный период, культурологические, геополитические и идеологические факторы их становления.

Розглянуто питання філософії Г. Сковороди у контексті української містичної традиції. Описано екзистенціальні мотиви містичної апофатики Екхарта. Проаналізовано проблему подолання розірваності людського буття у містично-духовній практиці ісихазму в контексті антропологічної цілісності. Визначено взаємозв'язок філософії та науки, альтернативи технократизму сучасної освіти, громадянське суспільство як основний суб'єкт процесу суспільного відтворення.

Рассмотрены вопросы философии Г. Сковороды в контексте украинской мистической традиции. Описаны экзистенциальные мотивы мистической апофатики Экхарта. Проанализирована проблема преодоления разорванности человеческого бытия в мистическо-духовной практике исихазма в контексте антропологической целостности. Определены взаимосвязь философии и науки, альтернативы технократизма современного образования, гражданское общество как основной субъект процесса общественного воспроизводства.

Здійснено порівняння російських та українських геополітичних концепцій щодо визначення місця Чорного моря у житті російського і українського народів.

У дисертації осмислюється поняття "ментальність", його значення та місце у системі наукових категорій, проаналізовано становлення зазначеного поняття з виділенням основних етапів даного процесу, виявлено методологічну специфіку дослідження ментального феномена філософією та конкретними науками, класифіковані існуючі дефініції категорії "ментальність", визначено родо-видові відзнаки ментального феномена, виділено структурні рівні етнічної ментальності. Визначено місце етноментальності серед феноменів духовного життя суспільства. Зроблено спробу виділити основні риси української етноментальності, здійснено аналіз меж ефективного використання нормативного і емпіричного методів дослідження етнічної ментальності, здійснено осмислення праксіологічної функції етноментальності, її значення для соціальних реформ взагалі і зокрема в Україні.

Розглянуто генезис, принципи та механізми самовідтворення соціальних систем. Розкрито сутність і атрибутивні характеристики соціального організму. Висвітлено теоретико-праксеологічні засади дослідження принципу мінливості соціальних систем. Проаналізовано сутність, зміст та форми проявів принципів спадкоємності й альтернативності у розвитку політичних систем. На прикладі ціннісно-смислової детермінації управління навчальним закладом розкрито механізм самовідтворення найпростіших соціальних систем. Розглянуто ноосферу як продукт існування соціального світу на мегарівні. Охарактеризовано алгоритм саморозгортання соціального світу та специфіку його прояву за умов сучасної України.

Освещен планетарно-цивилизационный аспект развития образования. С ноосферологических позиций проанализированы место и роль образования в глобальной игре цивилизаций. Рассмотрены особенности формирования философско-образовательных идей академика В. И. Вернадского, проблемы становления концепции классического университета в европейской традиции. Раскрыты основные принципы ноосферного образования и особенности их применения в конкретных учебно-педагогических практиках.

Проанализированы конкретные факты биографии академика В. И. Вернадского, доказывающие, что он был не только теоретиком-натуралистом, но и известным организатором учебных заведений разного уровня. Отмечена его роль в создании школ, институтов, университетов Украины, Урала, Сибири, Северного Кавказа и Закавказья. Обобщен административно-просветительский опыт академика в качестве профессора, ректора, заместителя министра просвещения.

Рассмотрена методологическая проблема адекватности изучения духовной жизни общества. Указывается на необходимость обращения к ментальности эпохи для оценки взглядов и идей выдающихся исторических деятелей. В качестве приема, повышающего надежность исследования, выступает анализ целостного стиля мышления и мировосприятия людей прошлого.

Проанализированы основные направления критики Г. В. Флоровским евразийской концепции философии истории, представленные им в статье "Евразийский соблазн". Описаны причины расхождения Г. В. Флоровского с евразийцами. Раскрыты методологические основы его философии истории.

Проаналізовано ключові положення етнологічної концепції історії Л. М. Гумільова. Розглянуто співвідношення закону та справедливості в поглядах Платона і Аристотеля. Досліджено ідею християнства та її історичну реїфікацію. Вивчено метафізичні передумови історичного мислення. Розглянуто особливості викладання філософії в системі вищої освіти. Охарактеризовано нові академічні цінності як основа корпоративної культури сучасного університету. Висвітлено проблеми насильства в контексті культури.

Проаналізовано особливості трансформації освітнього простору в контексті глобалізаційних викликів сучасності. Обгрунтовано політичний дискурс і маніпуляцію свідомості ЗМІ в контексті теорії симуляції. Розглянуто гармонізацію відносин між державою та громадянським суспільством як проблему сучасної соціальної філософії. Викладено еволюційно-економічний підхід філософсько-економічного осмислення суспільної свідомості. Висвітлено антропологізацію філософського та наукового знання як методологічну проблему. Охарактеризовано економічний та політичний аспект процесу становлення гегемонії політичними лідерами в XXI ст. Охарактеризовано формування громадянської культури як ціннісно-нормативної основи українського суспільства. Проаналізовано мотиви індивідуальної самоідентифікації у творах Г. Сковороди.

Викладено віртуальні аспекти стратегії війни ХХІ ст. Проаналізовано основні підходи до визначення поняття "конфлікт". Розкрито внутрішні передумови формування цивілізаційного конфлікту в Україні. Досліджено вплив військових дій на довкілля на Сході України. Охарактеризовано соціально-демографічну ситуацію в Донецькій та Луганській областях у контексті факторів та наслідків східноукраїнського конфлікту.

Розглянуто філософсько-психологічне підгрунтя феномену часу. Приділено увагу реляційній концепції часу. Висвітлено проблему часу в некласичній психології. Розглянуто часові виміри ''єднання'' природного та надприродного з погляду отців церкви. Акцентовано на міфологічних структурах часу в історіософських творах Д. Донцова. Розглянуто структуризацію постмодерністського наративу через категорію часу (за романом В. Пелевіна ''Чапаєв і Пустота'').

На початку XXI ст. у військовій науці з'являється концепція гібридних війн, що описує новітню війну як комбінацію конвенційних, іррегулярних й асиметричних засобів, які включають постійну маніпуляцію політичним та ідеологічним конфліктом, а також залучення сил спеціальних операцій і конвенційних збройних сил, агентів розвідки, політичних провокаторів, представників медіа. Застосовуються у таких війнах й економічний шантаж, кібератаки, проксі-сервери і сурогати, пара-військові, терористичні і кримінальні елементи тощо. Проаналізовано різноманітні аспекти сучасних гібридних війн з інтерпретуванням смислів інформаційного протистояння з акцентом на гібридній агресії Росії проти України.

Коло проблем висвітлює сучасний стан соціо-гуманітарого дискурсу в Україні та Польщі. Розглянуто питання глобальної освітньої політики: сучасні виклики. Наведено питання політики педагогічного університету в розбудові системи селекційної роботи за умови домінування зовнішнього незалежного оцінювання. Розглянуто екстерналізацію освітніх послуг як шлях до розвитку освіти. Зазначено планування й упровадження освітньої політики в Україні на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства. Охарактеризовано концептуальну модель реінтеграції переміщених університетів. Розглянуто основні підходи до досягнення європейських стандартів в освіті сучасної України.